ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО НЕЮ МИЛУЄТЬСЯ ОКО, ТА ЗАВДЯКИ ЯКІЙ ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ ДУША

ІНТЕРВ'Ю, ПРО ДЕЩО БІЛЬШЕ НІЖ ТВОРЧІСТЬ...

СВІЧКИ РУЧНОЇ РОБОТИ – ЯК ХОБІ, ЯКЕ САМЕ ЗНАЙШЛО СВОЮ МАЙСТРИНЮ. ЗАНЯТТЯ, ЯКЕ ДОПОМОГЛО НЕ ВТРАТИТИ – ВТРАТИВШИ. Життя кожного з нас - це вирій подій. Багато щасливих та радісних, чимала кількість - непередбачуваних та зовсім небажаних. І як би ми не намагалися прагнути до успіху, бувають і падіння, які часом зовсім від нас не залежать і повпливати або ж передбачити які - нам не до снаги.

Ще рік назад, майстриня дизайнерських свічок ручної роботи - пані Ірина Вижга, навіть не здогадувалася, як зміниться її звичне життя.

Успішна бізнесвумен, майстриня спорту з дзюдо, яка усього досягла сама. Наполеглива праця, надзвичайна витривалість та вольовий характер пані Ірини, якому багато хто відверто заздрив - усе в одну мить зруйнувалося. "Якби мені хтось сказав, що я буду цим займатися - я б не повірила!" - ділиться пані Ірина.


Першою, важкою подією, що невдовзі змінить подальше життя майстрині стає втрата батька. А згодом, навіть не даючи часу на усвідомлення та прийняття, напередодні Новорічних та Різдвяних свят, які завжди зустрічають у родинному колі, несподівано, йде з життя і мати Ірини... Біль та розпач оповила і не вщухала. Кажуть, що час загоює рани. Але час, чи навіть сам Всесвіт, наче вирішили зіграти злий жарт із майстринею та перевірити її власну жагу до життя. Бізнес, який, пані Ірина вибудовувала та плекала, як власне дитя, неочікувано зазнає незворотних змін. Так само як і душа, яка вся в уламках. Робота - це не лише спосіб заробити на життя, побудувати кар'єру та власне майбутнє. Це місце, де кожен з нас проводить значну кількість свого життя. Науковці з різних країн, неодноразово проводили різноманітні дослідження та одностайно стверджували: кар'єрні сходинки, розвиток, перспективи та збільшення заробітної плати швидше там, де дружня атмосфера всередині колективу та привітні відносини з керівництвом. Наче місце роботи - це другий дім, а колеги - родичі. З цим погоджувалася і саме таку атмосферу, всередині власного бізнесу будувала, пані Ірина. Тому, ніж, який встромили їй навіть не у спину, а у саме серце - був невимовно болючим для неї, та вбивчим для тієї підприємницької діяльності, яку вона будувала роками... Частина працівників зрадили та забрали майже все, разом з останніми силами, щоб витримати усі ці події. Останньою краплею до повної зневіри у життя, його сенс та світле, або взагалі будь-яке майбутнє, стає втрата домашніх улюбленців. Папуга, який прожив пліч-о-пліч зі своєю господаркою, залишає Ірину після 10 років життя сама на сам зі всіма випробуваннями та неосяжним горем одразу на наступний день після поховання мами. А трохи згодом, помирає ще одна частинка душі, пані Ірини - кицька Еля... Донедавна, життєрадісна та усміхнена жінка потрапляє до лікарні, оскільки навіть організм не зміг витримати такої кількості болісних подій, що водночас довелося пережити. "Через декілька днів після поховання мами, у супроводі найкращої подруги, мене забирає до лікарні швидка. Додому я повернулась як раз 31 грудня, під самий Новий рік, та зустріла його вже без найближчих мені людей... Так! Мені стабілізували та відновили стан здоров'я, але не внутрішній, душевний стан. Залишилась апатія. На додачу розпочався карантин через коронавірус. Я просто знаходилася у якійсь прострації. Нічого не чула і не бачила. Щиро вдячна тим співробітникам, близьким та друзям, які допомагали та підтримували мене! На все життя я запам`ятала слова одного з працівників, експедитора Леоніда: "Я не зраджу ту, яку поважав стільки років і допоможу усім, чим тільки зможу!" Я вмикала телевізор, та лише за для того, щоб був якийсь фон. І серед усього, про що йшлося у телепередачах, мені, чомусь до вуха залетіло та відклалося словосполучення "свічковий завод". Тієї самої миті моя свідомість, наче знову включилася, ставши такою, якою була до нещодавніх подій." - згадує авторка свічок. Досі незнайома сфера діяльності та інформація про усе, що необхідно за для створення свічок так захопила пані Ірину, що вона не зупинилася цікавитися цим і досі!

"Із пошуками постачальників проблем не було. Екологічний харчовий парафін, барвники, майстри, які створюють обладнання - замовила усе необхідне і почала сама вчитися створювати декоративні свічки." - ділиться спогадами майстриня. Однією з перших робіт, які створила пані Ірина, була досить складна за технікою, свічка у формі лебедя. Це свідчить про не аби який хист до цієї творчої діяльності. За час навчання усіх процесів і тонкощів цього мистецтва, майстриня віднайшла не тільки власні методики та техніки для створення свічок. Разом із цим, пані Ірина віднайшла себе!

"Виявляється, усі ці події та неймовірний стрес нагадали мені те, що потрібно не зупинятися й постійно вчитися та пізнавати щось нове в житті." - констатує Ірина. "Найдивовижніше, що воно все якось одразу легко пішло. І ніж пішов, і душа линула, і це заняття мене заспокоїло." - говорить майстриня.

Безумовно, всі творчі процеси не аби як затягують. Особливо, якщо вони прийшлися вам до снаги. А коли так, то досвід та професійних навичок вдається досягнути вдвічі швидше. Коли вам подобається те, чим ви займаєтесь, ви цим захоплюєтесь, вас це надихає, то і кінцевий результат - ваші роботи, не залишать осторонь жодного поціновувача красивих речей, які створені з душею!


Досить дивно пролунає, але не дивлячись на те, що це в першу чергу, нехай і дизайнерські, та все ж свічки - їх майже ніхто не підпалює. Хіба окрім самої авторки виробів, яка робить це за для володіння інформацією їх тривалості горіння. Більшість власників таких свічок використовують їх, як об'єкти декору у власному помешканні. Також авторська свічка ручної роботи - це досить незвичний подарунок, який можна створити індивідуально, якщо знаєш кольори, які до вподоби її майбутньому власнику. Та аромати, яким надає перевагу. Оскільки ще одною принадою цих експонатів є те, що можливо створити не тільки бажаний дизайн та обрати палітру кольорів, а також надати свічці будь-якого аромату. До речі, відчуватиметься він навіть жодного разу не підпалюючи свічку. Додаткова приємність, чи не так?!

"Виявляється, мені завжди були до вподоби свічки! Коли якесь свято, чи просто посиденьки з дівчатами - навіть того не помічаючи, я завжди декорувала стіл за допомогою свічок. Вони створюють якусь особливу атмосферу, затишок та огортають теплом." - зазначає Ірина.

У якості подарунка, свічки теж не пасуть задніх, оскільки відрізняються одна від одної та передають особливості характеру й побажання, якщо їх створено на замовлення. Майстриня дуже відповідально ставиться до кожної деталі у створенні, тому клієнти завжди у захваті від кінцевого результату. Замовниками та постійними кліє