МАР`ЯНА ЧІКАЛО - ХУДОЖНИЦЯ, ЩО МАЛЮЄ ЗМІНИ НА КРАЩЕ!


Талановита українська художниця, Мар`яна Чікало вражає не лише своїм професіоналізмом та унікальним виконанням, а також - щирістю! Її картини купують закордон. Вони неодноразово прикрашали експозиції та приватні колекції. Однак, сама пані Мар`яна - дуже відверта та легка у спілкуванні. Інтерв`ю, яке варте уваги та спонукає до роздумів. Пані Мар`яно, чи можете поділитися, як то кажуть "з середини" ситуацією, яка стосується сучасного українського живопису?


- На превеликий жаль, але в Україні дуже складна ситуація з деякими тонкощами у мистецтві. Мова йде про сертифікацію, а також затвердження права власності. Є мистецькі витвори, які не можуть вийти на гідний рівень, рівень Європи та світу, оскільки закордоном потрібні сертифікати якості майже на всі товари, котрі тільки люди створюють. А в Україні на деякі з товарів, які зі сфери мистецтва взагалі немає сертифікатів. Їх непередбачено на законодавчому рівні. Це дуже прикро та зв`язує руки талановитим митцям. Цим має займатися міністерство культури, але... З правом власності ситуація є дещо кращою, проте лише до тих пір, поки ти з цим не стикнешся! Якщо, боронь Боже, таке все ж трапилось і потрібно відстоювати своє право власності у суді - це суцільне пекло... Чи реально заробити на життя, якщо ти художник? Чи гідно в Україні оцінюють працю митців? Або ж потрібно "брати не якістю, а кількістю", щоб заробити? - В мене немає таких цілей, щоб поставити картини "на потік", "штампувати, як конвеєр. Живопис, він взагалі не для всіх!

Що до заробітку, то я зазвичай співпрацюю з Європою, тому що в країнах Європи більш гідно ставляться до творчості та її вартості. Мається на увазі: якщо брати більшість, то більшість європейців готова заплатити за витвір його вартість, а більшість українців будуть казати, що для них ціна, яку коштує картина є завеликою. Здебільшого, а особливо зараз із настанням пандемії, значна частина українців не згодна платити за мистецтво понад 5-6 тис грн. Мова йде про людей, які в змозі собі це дозволити. Просто вони не хочуть платити за мистецтво більше. Нерідко й про знижку питають.)


Тобто закордоном до українського мистецтва ставляться з фінансовою повагою? А чи допомагають "наші" європейці - співгромадянам?

- Це окрема тема, бо ж є такі речі, котрі взагалі потрібно викорінювати серед "наших" європейців! Ось, наприклад:

Є така, розумна дівчинка. Вона є посередником та заробляє на продажі картин українських художників. Це може бути взагалі будь-який витвір мистецтва. Так от, вона знаходить замовника. Ну, наприклад зі Швейцарії. Людина зі знайомствами, статком та виходом на різноманітні галереї. Замовник може бути такого рівня, що для нього не є проблемою робити виставки хоч кожного місяця. І цей замовник бачить сенс у співпраці із десятьма художниками та платитиме їм, за їхні роботи, гроші. Уявіть собі, у мене був схожий із моєю, вигаданою історією, досвід. Та, як згодом стало відомо, - я далеко не поодинока у такому випадку. Отже, українка, котра, здавалося, мала б розуміти, що я, як художник, тим більше теж з України, хотіла б заробити на своїх картинах, правильно? Що собі забирати 80% прибутку, котрі сплачує Швейцарець - це, якось, не дуже нормально?!

Я мала подібний досвід, так званої "співпраці". І це все вже я потім дізналася. Про співвідношення 80/20%. Було не аби як прикро... Проте, не через гроші! Хоча, і через них також. Оскільки це трапилося як раз на початку першого локдауну. Рік тому. Тоді, коли взагалі все було незрозуміло. А саме головне: скільки часу він триватиме і що буде далі?! Особливо прикро було через те, що це "наші" співвітчизники так себе поводять. А на сам перед боліло через те, що таким чином українські художники, погоджуючись на такі "умови" (про котрі, зазвичай, невтямки) та працюючи за такі "гроші", вони, ми всі просто знецінюємо власні: професіоналізм, мистецтво, талан та українську культуру, загалом!

У мому випадку, я написала 10 невеличких картин і отримувала за них оплату в доларах. Під час першого локдауну, повторюся, що це було за для того, щоб "втримати штани". А коли постало питання підписання договору, а згодом і усвідомлення розподільної вартості наших стосунків, то договір мені зробили не менш "цікавий" за наше "партнерство".

У договорі, який створила "та сторона" було чітко зазначено, що я, увага: створюю принти! Ні про які картини, галереї та авторське право взагалі не йшлося!

Уявіть собі: мої картини навіть були опубліковані в одному з всесвітньовідомих каталогів! Попри те, що за це теж зазвичай отримують гонорар, це могло вийти на рівень авторства з написаною поруч із картинами - біографією художника. Але, на жаль... Навіть жодної помітки, що я є художницею, а ці картини - мої, не було.

Закінчилася вся ця історія, як Ви вже здогадалися - не хеппи ендом, через що, я поставила крапку на таких співпрацях.

Знаю, що є дійсно порядні посередники, які дають змогу не лише заробити, а також допомагають у створенні твого ім`я та бренду. Але, також, вже знаю і багато таких історій як моя... І, якщо я просто вирішила більше з подібним не зв`язуватися, навіть, якщо з укладанням договору на початку та, наче з привабливими умовами. Є й такі художники, котрі через подібне відношення до них, їх робіт, їхньої творчості, на значний час, взагалі припиняють малювати. Так це їх ранить. Потім оговтуються та повертаються в мистецтво, а деякі - ні... Талановиті, є й унікальні, з якими, ось так паскудно вчинили - ставлять крапку назавжди. Ось, за що найбільше болить!

Розумію, що усім потрібно їсти. Світ влаштований таким чином, що усе вартує грошей. В кого грошей більше - більше можливостей. Але це не завжди так! Це не завжди працює! І, дідько, - це неправильно і так не має бути!

Є безліч речей, які не купиш ні за які гроші! А ще є безліч речей, котрі нічого не коштують. Вони безкоштовні, але не менш цінні за відсутності ціни!

Скільки Ви вже у творчості та професійно пишете картини? Поділіться, які Ваші особливості? Що на рахунок "умов на замовлення"?

- Пишу картини більше як 11 років. Малюю лише масляними фарбами. В мене дорогі роботи, тому що вони дорогі у виконанн